(serie slava ukraini!)
Miro por la ventana de casa, que noche tan calma y apacible...
Afuera el viento y los arboles, enamorándose.Que sería de los árboles si sus ramas no se mecieran con el viento? como podrían resistir la magnitud de su fuerza?...Son tan sabios... si los arboles no danzaran en perfecta armonía con el antojadizo ritmo y dirección de las corrientes, sus ramas no podrían sobrevivir y sin ellas que es un árbol más que un simple poste?, estas se podría decir que son casi el sentido de su existencia...
El viento fluye sin intención.. solo es.. fuerza y dirección, libre sin rumbo, fantasmagórico y omnipresente. En cambio el árbol es tan distinto... es arraigo, proceso viviente, y por eso es voluntad, intencionalidad, necesidad y contingencia, individualidad. Sin embargo el árbol no lucha con el viento, no batalla sus impulsos, simplemente se entrega al inevitable vaivén cadencioso y se disfruta a si mismo jugando entre sus rémoras; luego solo lo deja seguir su rumbo como deba ser...
pero ése viento ya no es exactamente el que fue, una vez que paso por ése árbol es otro para siempre y el árbol uno nuevo también...
Asomate y oí el susurro de la vida, la sabiduría del árbol y el viento enseñándote de que se trata el amor...
----
Дивлюсь у вікно вдома, яка ніч тиха й мирна... Надворі вітер і дерева, закохані... Якими були б дерева, якби їх гілки не гойдалися на вітрі? як вони могли протистояти непередбачуваній силі?... Вони такі мудрі... якби дерева не танцювали в досконалій гармонії з примхливим ритмом і напрямком течій, їх гілки не могли б вижити, а без них це дерево більше ніж простий пост?, можна сказати, що це майже сенс його існування... вітер тече без наміру... це лише... сила і напрямок, вільні безцільно, фантасмагоричні й всюдисущі. З іншого боку, дерево таке різне... це коріння, живий процес, і тому воно є воля, необхідність і випадковість, індивідуальність, стримане, але воно не бореться з ним, не опирається своїм пориви, він просто піддається неминучому ритмічному розмаху і отримує задоволення від гри серед своїх перешкод; потім він просто дозволяє йому йти своїм курсом, як має бути... але той вітер вже не той, що був, коли я пройду крізь це дерево, він стане іншим назавжди, і дерево теж нове... Дивіться, і я почув шепіт життя, мудрість дерева і вітер, що навчає тебе, що таке любов...
---
I look out the window at home, what a calm and peaceful night... Outside the wind and the trees, falling in love... What would the trees be if their branches didn't sway in the wind? how could they resist the unpredictable force?... They are so wise... if the trees did not dance in perfect harmony with the capricious rhythm and direction of the currents, their branches could not survive and without them, it is a tree more than a simple post ?, these could be said to be almost the meaning of its existence... the wind flows without intention... it is only... force and direction, free aimlessly, phantasmagorical and omnipresent. On the other hand, the tree is so different... it is roots, a living process, and for this reason it is will, necessity and contingency, individuality, discreet and yet it does not fight with it, it does not resist its impulses, it simply surrenders to the inevitable swing rhythmic and enjoys himself playing among his hindrances; then he just lets it follow its course as it should be... but that wind is no longer exactly what it was, once I pass through that tree it's another one forever and the tree a new one too... Look out and I heard the whisper of life, the wisdom of the tree and the wind teaching you what love is all about...
